Показ дописів із міткою Пам’яті колишнього директора Мар'яни Бонь-Якубишин. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Пам’яті колишнього директора Мар'яни Бонь-Якубишин. Показати всі дописи

середа, 9 грудня 2015 р.

Мар'яна Бонь-Якубишин: «Смерть ця – дарунок найкращому з вдячності…»

Мар'яна Бонь-Якубишин: «Смерть ця – дарунок найкращому з вдячності…»
     Мар'яна дивилася  прямо в очі й промовляла: мені треба жити... Раз, і вдруге, і в третє... Її погляд не був благальним, ані в голосі не вчувався відчай. Вона промовляла просто, як самозрозумілу річ: мені треба жити. Звичайно. Ти повернешся у свій Монастирець...
Непогамовний біль у серці поволі відступав, але не відпускав. Лікар запевнював: це нічого, загрози життю немає...
Та, очевидно, Господь досудив, що потребує її більше, ніж Степанко і Марічка, ніж мамочка і чоловік, ніж школа і поезія...
10 грудня опівдні монастирецькі дзвони сповістили світові про те, що Мар'яна Бонь-Якубишин – Учитель, Поет, Донька, Мати, Жінка полишила всі земні справи і "вклала своє життя у дати", відійшовши на те Високе Небо, де не болить серце, де зупинився час, де сама стаєш ангелом-охоронцем...
                        

вівторок, 1 вересня 2015 р.

Пам’яті поетеси Мар'яни Бонь-Якубишин

Я не створила неба і землі. Не запалила ні зірок, ні сонця. Моє життя підвласне не мені. На перегонах - інші переможці...
Я не створила неба і землі. Не запалила ні зірок, ні сонця. Моє життя підвласне не мені. На перегонах - інші переможці...
„Великий Господи! Хай буде все – як є:
Життя життям – і гарним, і нестерпним...",
– писала Мар'яна Бонь-Якубишин, педагог і поетеса, серце якої перестало битися у розквіті сил