Година спілкування для
старшокласників
Мета: активізувати в учнів знання про державну символіку як
засіб формальної національної ідентифікації, розвивати навички активного
слухання, співробітництва, упевненої поведінки та толерантного спілкування в
групах, виховувати у старшокласників активну життєву позицію.
Хід уроку
Майбутнє України - в руках самих українців.
Чим швидше ми це усвідомимо,тим менше залежатимемо
від закордонних новин. І морально, і матеріально.
Святослав Вакарчук
Вчитель.
-Дорогі учні! Ось іще одні веселі канікули
пролетіли на крилах теплого і ласкавого літа. І знову вересень, і шкільний
дзвоник кличе вас до праці. Кожен наступний клас – це новий ступінь вашого
зростання. А для зростання людині потрібні праця розуму і серця. Тож вітаючи
вас, уже як майбутніх випускників, із початком навчального року, я щиро бажаю,
щоб ця праця не була для вас примусовою, хай вона приносить вам радість і добрі
результати. Ваша головна ціль в житті – стати справжньою людиною, особистістю.
Під тиху
музику вчитель розповідає «Легенду про Україну»
Колись, дуже-дуже
давно, роздавав Господь землі державам. Багато зібралося їх біля Божого порогу.
І кожна держава сподівалася отримати свою, найкращу часточку на планеті.
А потім усі вони, отримавши що хотіли, розходилися господарювати на своїх,
Богом даних, землях. Але до загальної черги не встигла держава Україна. Важко
працювала, втомилася і, втомлена, ледве прийшла до Бога. Стала осторонь і не
сміє очей підняти. Господь побачив заквітчану красуню, покликав до Себе і
запитав:
– Ти спізнилася, Україно, поглянь – усі
розійшлися зі своїми наділами. Де ти була?
– Працювала, - опустила очі, з яких рясно посипалися
сльози-перли, – прости мені, Господи, піду я…
Поглянув Господь на
дівчину-Україну, на її спрацьовані руки, на її втомлене, але таке гарне обличчя
і відповів:
– Знаю тебе, Україно, знаю. Знаю серце твоє
вразливе та ніжне, знаю душу твою співучу і просту. Знаю, як ти спиш і
прокидаєшся, як плачеш і радієш. Як працюєш важко. Як співаєш щиро. Знаю, як
любиш простір і небо, волю і життя. Знаю, бо Сам сотворив тебе такою. Не йди,
зачекай…
А Україна йому
відповідає:
– Якщо немає в Тебе, Господи, землі для мене,
піду я. Не забирай ні в кого, щоб мені дати. Мені чужого не потрібно…
Господь погладив
схилену голову заплаканої дівчини-України і відповів:
– Не журися, Україно. Посміхнися і радій. І співай
пісню гарну! Нову пісню. Тому що вподобав я тебе і не дам тобі сумувати! Є у
Мене земля! Моя земля. Залишив її Собі, щоб тішитися, але з радістю
віддаю тобі! Пануй, господарюй, працюй і радій! Це земля, де перегукуються
степи з небом, а зоряний простір вкриває собою тишу дерев, де гори шепочуться з
ріками, а у небі співає жайвір. І сонце там особливе, і люди надзвичайні. Твої
люди, Україно! Живи і радій! А Я з цього часу буду з тобою назавжди. Бо ти та
земля, той край, що в Моєму серці…
І Україна живе, і знають її людей у
світі білому.
Демонструються
фото Джамали, Надії Савченко, Ірини Галай
(підкорила Еверест),Ганни Різатдінової (11 золотих медалей з січня до червня
2016 року), команда кікбоксерів (29 медалей на чемпіонаті світу, з них – 9
золотих), хокеїсти (вибороли право на проведення Чемпіонату світу 2017 року) та
багато інших. Закінчити показ фото видатних людей своєї місцевості, фото
медалістів, відмінників школи
В Україні прекрасні куточки чарівної
природи, дійсно – земля Бога.
Демонструються фото унікальних куточків, створених
людиною і природою, або відео красивого кліпу про Україну. Вставити фото
красивих куточків природи своєї місцевості
Та чи
стало все це запорукою щасливої та могутньої держави? Чи досі у свої 25 Україна
виглядає, як жебрачка перед розвиненими державами світу?
На деяких
сайтах зустрічаємо такі думки:
«Украина превратилась не в
независимое государство, а в буферное недогосударство между Россией и Европой.
Украина - это буферное недогосударство,
половина которого ждет, что ее возьмет Европа, а другая половина ждет, что ее
возьмет Россия.
Признались бы уже давно, что не хотят они
никакой независимости, поделились бы и разошлись
- одни в Россию, другие в Европу».
Проблемне питання
То чи
є ознаки державності в Україні? Держава це чи недодержава? Підкажіть, що
робить країну державою?
Учнівські відповіді учитель узагальнює
Ознаки
держави – це суверенітет, державна влада, закони, судова система, збройні сили,
податкова система, грошова одиниця, державна мова, державні символи, територія
з визначеними кордонами, поділ населення за територіальним принципом.
Україна
незалежна уже 25 років. Хоча в історичних масштабах
цей часовий проміжок незначний, однак наш народ пройшов
тернистий шлях,
перш ніж здобути
таку омріяну незалежність.
Дорогою ціною дісталася
державі
незалежність, адже нашому
народу довелося пройти
через утиски і в’язниці, зради та довгу героїчну боротьбу
за свободу. Україна – це країна болю і краси, смутку і звитяжної відваги,
відчаю і незламної віри. Шлях України до своєї
незалежності осяяний постатями
її патріотів, які
віддали себе служінню держави, її майбутньому процвітанню.
2016
рік, рік відзначення Україною 25-ліття
своєї незалежності,
Український інститут національної пам'яті назвав Роком
Державності – на честь
низки
історичних подій, які
привели до проголошення,
а потім відновлення Україною незалежності
у ХХ столітті.
Давайте пригадаємо ці
історичні події.
Учитель: На
превеликий жаль для українського народу становлення української державності
проходило досить важко і довго. Однак, не дивлячись на всі труднощі, українська
державність укріпилася і має свою давню історію.
Учитель: Запрошуємо до
слова групу істориків.
Українська державність в часи Київської Русі
Київська Русь
була тим фундаментом, з якого і розпочалося зведення української державності.
Якщо говорити більш детальніше про державотворчі процеси, які протікали в той
час, то слід зазначити, що під владою Києва об'єдналися два величезних
слов'янських політичних центри - Київський і Новгородський. Ця подія, яку
літопис відносить до 882 p., традиційно вважається датою утворення Давньоруської
держави.
Пізніше
київському князю підкорилась більшість східнослов'янських земель. У рамках
Давньоруської держави робили перші кроки у суспільно-політичному розвитку
більше 20 неслов'янських народів Прибалтики, Півночі, Поволжя, Північного Кавказу
і Причорномор'я. Першим князем Київської держави став Олег.
Виникнення
Давньоруської держави з центром у Києві було
закономірним результатом внутрішнього соціально-економічного та політичного
розвитку східних слов'ян. Процес їх політичної консолідації зумовлений також
рядом інших внутрішніх і зовнішніх факторів: територіальною і культурною
спільністю східних слов'ян, економічними зв'язками і їхнім прагненням об'єднати
сили в боротьбі з спільними ворогами.
Інтеграційні
політико-економічні та культурні процеси призвели до етнічного консолідування
східних слов'ян, які утворили давньоруську народність.
Вони характеризувалися насамперед східністю мови (із збереженням, проте,
місцевих діалектів), спільністю території (котра в основному збігалася з межами
Київської Русі), матеріальної та духовної культури, релігії, певною економічною
цілісністю. Етнічному згуртуванню східних слов'ян в єдину народність сприяли й
однакові традиції, звичаї, звичаєве право, закон, суд, військовий устрій,
спільна боротьба проти зовнішніх ворогів. Мабуть, уже в цей час виникають певні
елементи національної свідомості, почуття патріотизму.
У процесі
формування давньоруської державності можна, таким чином, простежити чотири
етапи: княжіння східних слов'ян, утворення первісного ядра давньоруської
державності — Руської землі, формування південного та північного
ранньодержавних утворень, об'єднання цих утворень у середньовічну державу з
центром у Києві.
У 12 столітті
після розпаду Київської Русі з великих князівств, які в цей час існували на
території України, виділялося Галицьке-Волинське, створене в 1199 p.
Проіснувало воно до 1340 p. Державний лад Галицько-Волинської землі, хоча й мав
ряд своєрідних рис, обумовлених особливостями її соціально-економічного і
політичного розвитку, все ж у головному був подібний до державного ладу інших
князівств і земель Південно-Західної Русі.
Галицько-волинська
земля, навіть, перебуваючи в залежності від
Золотої Орди, значною мірою зберегла риси державного та правового
устрою, притаманні Давньоруській державі. Главою тут був великий
князь. Йому належала верховна влада. Князь міг приймати законодавчі акти.
Великі князі здійснювали поточне управління як у своєму домені, так і в межах
усього князівства.
Князі
Галицько-волинської землі мали судові повноваження. Вони також очолювали
військову організацію князівств. Князю належало право збирання податків,
карбування монет і розпорядження скарбницею, визначення розміру і порядку
стягнення митних поборів. Прерогативою князівської влади було керівництво
зовнішньополітичними відносинами з іншими державами.
Великі князі
прагнули мати свій вплив і на церковну організацію, використовувати її у своїх
інтересах. За згодою великого князя призначалися єпископи, тільки після цього
вони освячувалися в сан київським митрополитом. Це, безумовно, також
возвеличувало владу князя.
Галицько-волинській
землі відомо було і спільне правління двох великих князів. Так, у
період після 1245 p. формою правління на цій величезній території став
своєрідний керівний дуумвірат Данила, безпосередньо "тримавшого"
Галичину, а також Дорогочинську, Белзьку та Холмську землі на Волині, та
Василька, який мав "під своєю рукою" Володимир з більшою частиною
Волині.
Наприкінці
XIII ст. з'явилась потенційна можливість встановити дуумвірат в особі Лева
(Галицького) та Володимира (Волинського), але внаслідок міжусобиць між ними
вона не була реалізована. Однак сини князя Юрія Андрій та Лев виступали як
співправителі у зовнішньополітичних питаннях. У спільній грамоті 1316 p. вони
називають себе "князі всієї Русі, Галичини та Володимир"".
Для підтримки
авторитету князів використовувалися ними титули "руських королів",
"принце-пасів", "князів Руської землі", печатка. Так,
королівським титулом володів Юрій. Про існування такого титулу свідчить
зображення Юрія на печатці з короною на голові і скіпетром у руці, супроводжене
написом: "Король Русі та князь Володимир'". Однак зосередити всю
державну владу у своїх руках великим князям Галицько-волинської землі так і не
вдалося.
Визвольна
війна Хмельницького і продовження формування державності України
Тривалий час
український народ не мав власної національної держави, що було унікальним
явищем - коли б організований у класове суспільство народ був позбавлений
національної державності. Необхідність створення української державності та
умов, що сприяли б цьому завданню, виявилися на початку національно-визвольної
війни.
Щоб усунути
загрозу зникнення українського народу як етнічної спільності, в порядок денний
було поставлено невідкладне завдання - створити і зміцнити державне національне
утворення. Це об'єднало зусилля усіх класів українського суспільства в їх
спільній боротьбі за визволення з-під влади Речі Посполитої.
Організаторами
цієї держави стали козацька старшина та українська
шляхта. Вони взялися за цю справу з перших днів війни. Вже у травні
1648 p. з багато-чисельних джерел у Польщу почали надходити відомості, що Б.
Хмельницький створює удільне князівство із столицею у Києві, а себе титулує
князем Русі. На початку лютого 1649 p. Б. Хмельницький сам повідомив комісарів
польського короля про свої наміри створити незалежну українську державу.
З початку
формування українська держава мала основні її ознаки: органи публічної влади,
які не збігалися з населенням, але виконували свої функції на визначеній
території; територію, яку охоплювала державна організація і населення, що на
ній проживало: податки, що збиралися на утримання органів публічної влади. Слід
зазначити, що населення вільної України, визнавало нову владу.
Формування
української держави здійснювалося у обстановці бойових дій, що
обумовлювало її форму, а саме: для виконання державних функцій пристосовувалася
вже готова, перевірена практикою військово-адміністративна, полково-сотенна
організація козацтва. В екстремальних умовах війни, коли потрібно було
максимально об'єднати та мобілізувати на боротьбу увесь народ, ця організація
стала не тільки загальною для усіх повстанських сил, але й єдиною
політико-адміністративною та судовою владою в Україні, їй не була
підпорядкована тільки церква. Що ж до Запорізької Січі, то вона зберігала
здавна встановлену форму правління.
Створення
української національної держави вперше одержало правове оформлення та
закріплення у Зборівському (серпень 1649 p.), а потім і у Білоцерківському
(вересень 1651 p.) договорах, які Б. Хмельницький уклав із Річчю Посполитою.
Іноземні
держави визнали вільну Україну за рівноправного суб'єкта міжнародних відносин і
охоче вступали з нею у договірні відносини.
Українська
державність в період 1917 - 1920 p.
Боротьба за
державність України наприкінці 1917-1920 p. відбувалася в умовах запеклої
громадянської війни та іноземної інтервенції. У цій боротьбі можна виділити
кілька етапів. На першому етапі національну революцію очолювала Центральна
Рада.
В листопаді
1917 p. було проголошено Українську Народну Республіку (УНР). Другий
етап - це правління з кінця квітня 1918 p. гетьманщини в умовах окупації
України австрійськими та німецькими військами.
Особливою
проблемою в національному державному відродженні було утворення в західних
регіонах України в жовтні 1918 p. Західної Української Народної Республіки
(ЗУНР). І нарешті, майже паралельно з утворенням ЗУНР на більшій частині
України, починаючи з листопада 1918 p., проходило відновлення УНР на чолі з
Директорією і об'єднання її з ЗУНР. Це також був визначний етап в
національно-державному будівництві.
На жаль,
наприкінці 1920 - на початку 1921 p. процес національного державного
відродження був перерваний перемогою об'єднаних радянських збройних сил,
встановленням радянської влади на більшій частині України та окупацією
західноукраїнських регіонів Польщею, Румунією, Чехословаччиною.
Радянська
державність
Не можна з
історії української державності викидати і період радянський. З чого ж він
розпочався і як протікав? Борючись проти Центральної Ради, більшовицькі
організації докладали чимало зусиль для скликання Всеукраїнського з'їзду Рад,
який би проголосив більшовицьку владу в Україні, створив Українську радянську
державу і затвердив в ній диктатуру пролетаріату.
Ідею
проведення Всеукраїнського з'їзду Рал висунула більшовицька фракція виконавчого
комітету Київської Ради робітничих депутатів
З листопада
1917 p., її підтримали більшовики Харкова, Катеринослава, Одеси, Єлисаветграда
та інших міст Ця діяльність знайшла підтримку тієї частини трудящих, які ще
вірили в більшовицькі лозунги. З'їзд мав стати важливим етапом на шляху
встановлення радянської влади в Україні.
Незалежність
України сьогодні
На рубежі
80-90-х років XX ст. в Україні сталися епохальні історичні події. В умовах
глибокої соціально-економічної і політичної кризи в республіці розпочався і
одержав подальший розвиток процес руйнування тоталітарної більшовицької системи
і демократизації соціально-економічного та державно-правового ладу. Цей процес
виявився перш за все в утвердженні гласності і політичного плюралізму,
ліквідації ідеологічного і політичного панування компартії в країні.
Вперше за 70
років були проведені дійсно демократичні, а не фіктивні вибори в органи
державної влади. Активно втілювалася в життя реальна боротьба з величезним
бюрократичним управлінським апаратом в центрі і на місцях. Розпочався процес
згортання командно-адміністративної системи, ліквідації партійно-радянської
номенклатури. Намітився перехід до ринкових економічних відносин.
Конкретним,
реальним змістом наповнювався суверенітет України, що у кінцевому рахунку
призвело до проголошення у серпні 1991 p. незалежності України.
Здобувши
незалежність, народ України розпочав активну діяльність по створенню своєї
демократичної правової держави. Ця розбудова розпочиналась в
дуже складних умовах. Необхідно було перш за все здійснити перехід від статусу
союзної республіки з обмеженим суверенітетом до статусу самостійної держави.
Тому законом Верховної Ради УРСР від 17 вересня 1991 р. до Конституції були
внесені зміни і доповнення, які мали на меті зміцнити державний суверенітет
республіки.
У тексті
Конституції слова "Українська Радянська Соціалістична Республіка" і
"Українська РСР" були змінені на споконвічну назву нашої держави -
"Україна". В розділі Конституції про зовнішньополітичну діяльність і
захист Вітчизни розвивалися положення про підвищення ролі України як
рівноправного учасника міжнародних відносин. Міжнародне співтовариство з
розумінням поставилося до виникнення нової незалежної держави. Україну визнали
понад 130 країн світу.
24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України, що був
схвалений всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.
Сьогодні Україна переживаю важкі часи в своїй
багатовіковій історії. Під загрозою опинилася незалежність нашої держави, мир і
спокій на нашій землі. На цілісність нашої держави посягнули вороги і багато
українців на сьогодні мобілізовано до лав українського війська. Вони з честі
воюють на сході з ворогами, захищаючи кордони нашої держави. Болять серця
матерів, наші серця і душі, переживаючи за них. Сьогодні вже чимало українських
сімей відчули жахливі наслідки війни, втративши своїх рідних і близьких. Ми всі
розуміємо біль цих втрат і глибоко співчуваємо цим родинам. А «Небесна Сотня»
продовжує поповнюватися іменами загиблих на Донбасі. Хай пам’ять всіх, хто
поклав свої голови за Україну, згуртує нас, дасть нам силу, мудрість для
збереження миру на власній землі.
Зараз
пропоную вам невеличку вікторину, пов’язану з історією
нашої держави.
Запитання
1.
Хто був
першим президентом України?
Коли? Який термін?
(М.С. Грушевський, 29 квітня 1918 року, 1 добу)
2. Коли
було прийнято чинну Конституцію України? (28 червня 1996 р.)
3. Коли
утворилася незалежна держава Україна? (24 серпня 1991 р.)
4. Коли вперше
в історії з'явилась згадка про Україну?(Слово «Україна»
вперше
зустрічається у літописах 1187 року, коли помер
Переяславський князь
Володимир Глібович:
«…Плакали по ньому
переяславці, по ньому
ж Україна многопостонала».
5.
Коли і
ким був виданий
указ про заборону
книгодрукування українською мовою? (1720 р., Петро I).
6.
Про що
йде мова у
такому вислові: «Кордони
можна відновити. А
якщо
втратити…, то це навічно». Що втрачається навічно? (Мова народу)
7.
Яка обов'язкова вимога
була до того,
хто вступав до
козацького
війська?
(Знання української мови)
8. За
словами М.Грушевського «Вона держала і твердою рукою державну
систему і
не дала їй
ослабнути і розвалитись».
Її внук Володимир
назвав її «наймудрішою серед
чоловіків». За заповітом
її першою на
нашій землі
поховали
за християнським звичаєм. (Княгиня Ольга)
9. Хто
був, є і залишається в серцях українців Кобзарем? (Т. Шевченко.)
Вчитель.
Підводячи підсумки нашого першого уроку,
закликаю!- пам’ятайте: поважайте та любіть свою країну, свій рідний край, своїх
близьких, друзів, знайомих. Любов та повага принесуть в наш світ мир, спокій та
надію.
Є така легенда: чотири свічки спокійно горіли та
тихесенько танули… Було так тихо, що було чутно як вони розмовляють.
Перша сказала: «Я Спокій. Нажаль люди не вміють мене
зберігати. Думаю, що мені не залишається нічого іншого як погаснути!». І
полум’я цієї свічки згасло.
Друга сказала: «Я – Віра. Але нажаль сьогодні я нікому не
потрібна. Люди нічого не хочуть чути про мене. Тому немає сенсу мені горіти
далі». І тут побув легенький вітерець і загасив цю свічку.
Засмутившись, третя свічка сказала: «Я – Любов. У мене
немає більше сил горіти далі. Люди не цінують мене і не розуміють. Вони
приносять біль своїм близьким, знайомим, друзям». Недовго горіла ця свічка і
теж згасла.
Раптом до кімнати зайшла дитина і побачила три згаслі
свічки. Злякавшись, вона закричала: «Що ви робите!? Ви повинні горіти! Я дуже
боюсь темряви!» - сказавши це, дитина заплакала.
Збентежена четверта свічка промовила: «Не бійся та не
плач, дитино! Доки я горю, завжди можна запалити інші три свічки. Я – Надія!»
Це надія нашого народу на щасливе майбутнє України.
Тож запам’ятаймо Україна – це ми, Україна – це я.
Про це говорить Святослав Вакарчук у словах, узятих за епіграф.
Звучить пісня у виконанні Тіни Кароль і дітей «Україна – це ти». (Відео 3
хвилини 20 секунд)
Немає коментарів:
Дописати коментар